Історія служби

У другій половині ХIХ століття в Росії організовується земська медицина, в складі якої передбачаються громадські санітарні організації. Міська санітарна організація у м.Житомирі заснована у 1881 році.

istoriya01
В січні 1925 р був скликаний 1-й губернський з’їзд санітарних лікарів Волині, на якому були прийняті рішення по покращенню праці і побуту сільського населення, забезпечення сільських лікарень медичним обладнанням, проведення пропаганди санітарії і гігієни серед трудівників села.

В 1928 р була організована окружна, районні і міські санепідстанції Житомирського округу Волинської губернії.

В період 1932-1937 рр. проводиться технічна доукомплектація лікувально-профілактичної служби, в т.ч. і санітарно-епідеміологічних закладів.

22 вересня 1937 р на частині території бувшої Волинської губернії організується Житомирська область до складу якої увійшло 34 райони із населенням – 1,7 млн.чол.

На території заново організованої області санітарна служба була представлена обласною, міськими та районними санепідстанціями.

На початку 1940 року у області функціонувало 40 санепідстанцій із 26 сан.бак.лабораторіями, 30 дез.відділів, 1 дезпункт, 7 протималярійних станцій, 4 Пастерівських пункти. Показники інфекційної захворюваності населення області в цей період були задовільними. Захворюваність черевним тифом становила 1,8, дифтерію 5,3 на 10 000 населення, не реєструвався зворотний тиф, були ліквідовані захворювання натуральною віспою і холерою.

У 1941 році область була окупована німецькими військами. Окупація тривала майже 3 роки. На окупованій території діяльність санітарно-епідеміологічних станцій була припинена.

Після звільнення від німецької окупації почала відновлюватись діяльність санепідстанцій, які були недостатньо забезпечені кадрами, транспортом, необхід- ним обладнанням. Проводилась щоденна профілактична робота серед населення “живим словом” і це давало свої позитивні результати.

istoriya02

Велику, багатогранну роботу по забезпеченні заходів по ліквідації епідемічних спалахів та зниження інфекційної захворюваності у важкі післявоєнні роки проводили в той час зав.облздороввідділом І.А.Струєв, головні лікарі обласної санепідстанції Мельников А.І. (1944р.), Ніконенко Н.Т. (1944р.), Скрипкіна Е.Т. (1944р.), Драголі Н.Д. (1947р.).

istoriya03

Самовіддано трудились фахівці облсанепідстанції: зав.дезвідділом I.І.Бик, І.М.Ходикін – санітарний лікар, Н.А.Карафа-Корбут – лікар-епідеміолог, В.Н.Панова – лікар-бактеріолог, Н.І.Євтух – дезінфектор та багато інших фахівців.

Враховуючи велику потребу в зростанні обсягів бактеріологічних і санітарно-гігієнічних лабораторних досліджень в 1945-50 роках проведена значна робота по розширенню лабораторної мережі, запровадженню у практику діяльності служби запобіжного державного санітарного нагляду, введення в штат закладів санепідслужби фахівців з інженерно-технічною освітою та ін. 

У 1960р. при обласній санепідстанції була організована радіологічна група. У 1962р. на посаду головного лікаря призначений Горбач М.І.

В зв’язку з широким і масовим застосування в сільському господарстві агрохімікатів і засобів хімізації, в 1965р. відкрита токсикологічна лабораторія обласної санепідстанції по контролю за застосуванням пестицидів і агрохімікатів в народному господарстві, яка була на той час оснащена новітньою апаратурою, приладами, обладнанням та реактивами. Згодом меншою потужністю такі лабораторії були створені в районних і міських санепідстанціях.

istoriya04

У 1973р. на посаду головного лікаря обласної санепідстанції призначено Пономаренко В.Н.

На початку 80-х років мережа закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Житомирської області складала 22 сільських районних СЕС, 2 районних СЕС міста Житомира, 2 міські СЕС, Житомирська міська дезстанція, обласний будинок санітарної освіти. Служба інтенсивно поповнювалась транспортними засобами, лабораторним обладнанням, пересувними лабораторіями.

У 1981р. на посаду головного лікаря обласної СЕС призначається Чабан І.М.

istoriya05

У 1986 році після аварії на Чорнобильській АЕС радіологічними підрозділами служби розпочато широкомасштабні виміри гама-фону, радіологічні дослідження об’єктів навколишнього середовища та продуктів харчування на вміст цезію-134, 137,стронцію-90.

В 1986р. виконуючим обов’язки головного лікаря обласної санепідемстанції призначається Чекреньов П.І.

Для надання практичної і методичної допомоги спеціалісти облСЕС були відряджені в “північні райони” області для проведення дозиметричного і радіометричного контролю, з метою визначення безпечності перебування населення на забруднених територіях і прийняття рішення про відселення жителів з найбільш радіоактивно забруднених територій.

В цьому ж році на посаду головного лікаря облсанепідстанції було призначено Віктора Олександровича Помазана, під керівництвом якого в 1989р. розпочато будівництво нового лабораторного корпусу обласної санепідстанції, а стара, пристосована, будівля була знесена. Будівництво тривало 3,5 роки.

istoriya06

В 1991р. обласну санепідслужбу очолив санітарний лікар за фахом, організатор охорони здоров’я вищої кваліфікаційної категорії Олександр Сергійович Волков.

На початку 1993р. обласна санепідстанція перейшла в нову, семиповерхову будівлю На протязі 1993-2003рр. матеріально-технічне забезпечення обласної санепідстанції з року і рік покращувалось. Побудоване нове приміщення Новоград-Волинської райСЕС, придбані і реконструйовані приміщення Лугинської, Романівської, Ружинської районних СЕС. Капітально відремонтовані приміщення Баранівської, Бердичівської, Малинської, Ємільчинської районних СЕС.

Значним внеском у становлення, розвиток та існування служби сьогодні була самовіддана праця середньої та вищої ланок під керівництвом досвідчених головних лікарів районних та міських СЕС.