Що потрібно знати про кишковий ієрсиніоз

Кишковий ієрсиніоз – гостра антропозоонозна кишкова інфекція, яка супроводжується токсико-алергічною реакцією.

Кишковий ієрсиніоз визивають мікроорганізми роду ієрсинія (Yersinia): Yersinia enterocolitica та Yersinia pseudotuberculosis.
Іерсінії відмінно переносять знижені температури, в холодильнику при 4-6 ° С здатні не тільки зберігатися, але й розмножуватися на продуктах. (Нерідко ієрсиніоз називають «хворобою холодильників»). Бактерії легко переносять заморожування і подальше відтавання, тривало зберігаються у воді, грунті, але при цьому чутливі до сонячного світла, висушування, кип’ятіння і хімічним дезинфектантам. Іерсінії виділяють ентеротоксин, цитотоксини та ендотоксин.

Резервуаром і джерелом ієрсиніозу є переважно тварини: різні гризуни, домашня  худоба (в основному свині), собаки. Люди також можуть поширювати інфекцію, але зараження від людини відбувається досить рідко. У містах інфекцію в основному розносять гризуни, саме їх скупчення формує епідемічні вогнища інфекції в періоди спалахів.

Ієрсиніоз передається по фекально-оральному механізму харчовим і водними шляхами. Продукти харчування тваринного походження недостатньо оброблені термічно, водні джерела забруднені екскрементами хворих тварин сприяють реалізації шляхів зараження. У рідких випадках можливий контактно-побутовий шлях передачі (як правило, пов’язаний з низькою гігієнічної культурою).

Природна сприйнятливість людини до ієрсиніозу – низька. Здорові люди практично не хворіють на ієрсиніози. Важкий  перебіг хвороби характерний для дітей, осіб, які страждають імунодефіцитними станами  та хронічними захворюваннями, які сприяють вираженому ослабленню захисних властивостей організму.Епідемічні спалахи ієрсиніозу досить рідкі і найчастіше відбуваються при масовому споживанні овочів забруднених мікробами.
Ієрсиніоз поділяють на гастроінтестинальну, генералізовану та вторинно-осередкову форми.

До гастроінтестинальної форми відносяться гастроентерит, термальний ілеїт і гострий ієрсиніозний апендицит. Генералізована форма може протікати у вигляді сепсису, гепатиту, менінгіту, пієлонефриту, пневмонії, а також у змішаній формі. Вторинно-осередкова форма поділяється на ієрсиніозний артрит, міокардит, ентероколіт, вузлову еритему і синдром Рейтера.

Ієрсиніоз може протікати в легкій, седньоважкій і важкій формі, набувати гострий, циклічний, хронічний і  рецидивуючий перебіг.
Інкубаційний період кишкового ієрсиніозу становить 1-6 днів, клінічна картина зазвичай представлена кількома синдромами. Найчастіше відзначається загальнотоксичний синдром, що проявляється у вигляді лихоманки, яка досягає 38-40 ° С, ознобу, головного болю, загальної слабкості, ломоти у м’язах і суглобах. Апетит знижений, при важкому перебігу можуть відзначатися розлади центральної нервової діяльності. Гарячковий період зазвичай може тривати 7-10 днів (значно подовжуючись у разі генералізованого ієрсиніозу).

При гастроінтестинальній формі загальну інтоксикацію зазвичай супроводжує диспепсія (нудота, блювання, діарея, біль у животі).
У рідких випадках при ієрсиніозі з’являється висип. Висипання плямисто-папульозні, дрібноточкові або великопятнисті (іноді кільцеподібні), з’являються на різних ділянках шкіри, найчастіше в нижній частині кінцівок (симптом «шкарпеток» і «рукавичок»). Висип може супроводжуватися печінням в долонях, після себе залишає ділянки лущення.

При деяких формах ієрсиніозу відзначається артропатичний синдром (артралгії). Суглоби кінцівок (кістей, стоп, ліктьові і колінні) болючі, набряклі, рухи в уражених суглобах обмежені.
При генералізованому ієрсиніозі може відзначатися гепатоліенальний синдром (збільшення печінки та селезінки).

У клінічній практиці найчастіше зустрічається гастроінтестинальна форма ієрсиніозу. Захворювання характеризується переважно проявами інтоксикації та (в половині випадків) диспептичними розладами. Інтоксикація зазвичай передує, але може розвинутися і одночасно з диспепсією. Іноді ця форма інфекції супроводжується висипанням, катаральним або артропатичним синдромами. Виражена інтоксикація може сприяти розвитку гепатоспленомегалії, а також іноді відзначається помірна полілімфоаденопатія (лімфовузли збільшені, але безболісні і не втрачають рухливість).

В залежності від тяжкості перебігу, тривалість захворювання коливається від 2-3 днів до двох і більше тижнів. Незважаючи на різноманітність ускладнень і форм захворювання, перебіг ієрсиніозу зазвичай доброякісний, летальні результати украй рідкісні. Несприятливим прогнозом є ієрсиніозний сепсис, що закінчується смертю в половині випадків.

Виділення збудника можливо з фекалій, крові, жовчі, сечі, ліквору хворих, крім того, може бути здійснений бакпосів змивів зі слизової зіва, мокротиння. Збудник виявляється в змивах з об’єктів довкілля  та з харчових продуктів. Лабораторна діагностика включає бактеріологічні методи дослідження (посів матеріалу на поживні середовища з подальшою ідентифікацією збудника) та серологічна діагностика ієрсиніозів за допомогою РНГА.
Виявлення збудників  ієрсиніозу із об’єктів довкілля і клінічного матеріалу в Житомирській області проводить лабораторія ОНІ та бактеріологічна лабораторія  ДУ ”Житомирський обласний лабораторний центр  МОЗ України”.
В 2017році на ієрсиніози  було досліджено 2286 проб об’єктів довкілля. З позитивним результатом від мишовидних гризунів було виділено бактеріологічно – 10 ієрсинії ентероколітика, серологічно: від мишовидних гризунів – 15 ієрсинії псевдотуберкульозу та 32 – ієрсинії ентероколітика. Від кліщів: 5 – ієрсинії псевдотуберкульозу та 6 – ієрсинії ентероколітика.

Профілактика ієрсиніозу передбачає дотримання особистої гігієни, в тому числі і гігієни харчування, а також санітарно-епідемічний контроль лікувально-профілактичних установ і підприємств громадського харчування та харчової промисловості. Значущою мірою є контроль над станом водних джерел.
Однією з профілактичних заходів є дератизація населених пунктів і сільськогосподарських угідь.

 

Завідувач лабораторії

особливо небезпечних інфекцій           В.В.Шиманська

Пошук