Інфекції, що повертаються. Дифтерія. | Державна установа "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"

Інфекції, що повертаються. Дифтерія.

915518         Крім спалаху кору, що охопив нашу країну, все частіше в електронних та друкованих засобах масової інформації, в соціальних мережах, з’являються повідомлення про можливе виникнення та поширення такої небезпечної хвороби як дифтерія. 

         Що потрібно знати про цю інфекцію, та як вберегтися від зараження? Чи актуальна сьогодні ця інфекція в нашій країні?

Нижченаведені відповіді на ці та інші запитання.

Дифтерія у світі.

           Дифтерія – захворювання відоме з давніх часів. Епідемії дифтерії в Європі реєструвались починаючи з XVI століття та характеризувались ураженням переважно дитячого населення, завжди мали тяжкий перебіг та  високу летальність, яка сягала 30-40%.

          Наприкінці XIX століття для лікування дифтерії стали використовувати антитоксичну протидифтерійну сироватку, що дозволило суттєво знизити летальність від дифтерії. Однак захворюваність продовжувала залишатись на високому рівні.

          Радикальним засобом запобігання хвороби було створення вакцини проти дифтерії. Широке впровадження в практику дифтерійного анатоксину відбувалося в 20-х – на початку 30-х років XX століття.

         Відсутність настороги до дифтерії, зниження поствакцинального імунітету в дорослих віком до 35 років, які були щеплені раніше і відсутність поствакцинального імунітету в більш старшій    віковій категорії призвели до епідемії дифтерії в Україні, яка розпочалась у 1991 році та сягнула піку в 1995 році. Захворюваність становила 10,25 на 100 тис. населення, що в 48,8 разів перевищує показник 1990р. В Житомирській області під час останньої епідемії з 1991 по 1997 рік захворіло 213 осіб. З 1997 року спостерігається тенденція до зменшення кількості випадків на дифтерію.

          Однак дифтерія й досі залишається актуальною інфекцією для нашої країни. За даними статистичної звітності протягом 2004-2016 років по Україні зареєстровано 122 випадки. В період 1998 – 2009рр. на дифтерію в області захворіло 32 особи. Після 2009 року випадки дифтерії в області  не реєструвались. В 2017 році випадків дифтерії не було ні по області ні в цілому по Україні.

        У світі погіршується епідемічна ситуація з дифтерії. За даними ВООЗ спалах інфекції зафіксовано в Йемені, Бангладеш.

Стан імунізації населення.  Фахівці вкрай стурбовані незадовільним станом імунізації населення нашої країни, що спостерігається на протязі останніх 10 років. В 2016 році по рівню охоплення щепленнями Україна була разом з такими країнами як Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Нігерія, Сомалі, Південний Судан, Сирійська Арабська Республіка, відсоток охоплення щепленнями був нижчий за 50%. Через проблеми в імунізації виник спалах кору в 2017 році.

           Незадовільно проводяться щеплення і проти дифтерії. Так за 2017 рік охоплено первинним вакцинальним комплексом в середньому лише 42%  підлягаючих дітей. Ревакциновано проти дифтерії та правця в 6 років – 89%,в 16 років – 79%, ревакциновано дорослого населення проти дифтерії та правця  35%.

Прояви інфекції.  Дифтерія –  бактеріальна  інфекція дихальних шляхів, яка поширюється в основному через крапельний механізм передачі, уражає неімунних дітей і дорослих. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, або бактеріоносій (здорове носійство). Носійство інфекції при дифтерії зустрічається частіше, ніж захворювання. У довакцинальний період при широкій циркуляції збудника дифтерії було встановлено, що із 100 осіб, які заразились, захворілих буде не більше 20 осіб (20%).  Захворюваність на сучасному етапі характеризується спорадичними випадками і широким бактеріоносійством.

       Збудником дифтерії є паличка 3-х варіантів.  Характерною ознакою збудника інфекції є токсинотворення. Саме екзотоксин відіграє  головну роль у розвитку хвороби,  клінічних проявів та ускладнень з боку різних органів і систем. Дифтерійний екзотоксин по силі дії є другим після ботулотоксину.

        Збудник поширюється в основному через крапельний механізм (виділення палички дифтерії з дихальних шляхів хворого або носія здійснюється при розмові, чханні та кашлі). Додатковий механізм передачі – контактно-побутовий (через інфіковані іграшки, посуд, руки) зустрічається рідше.

         Інкубаційний період (момент від початку зараження до перших клінічних проявів) становить 2-7 днів. Заразний період у хворих на дифтерію починається з кінця інкубації і продовжується протягом клінічного періоду хвороби.

         При дифтерії уражені насамперед піднебінні мигдалики, глотка, гортань і слизові оболонки носа. Характерна висока температурна, біль при ковтанні, наявність плівки на мигдалинах. Дифтерійний токсин вражає серце, нирки, інші органи та системи.

Профілактика дифтерії. Єдиним надійним захистом від дифтерії є вакцинація.   Відповідно до національного календаря щеплень вакцинація проти дифтерії проводиться в 2,4, 6 місяців, первинна ревакцинація – в 18 місяців. Наступні щеплення проводяться в 6, 16 років та в подальшому кожні 10 років.

            Для ефективної боротьби з цією недугою необхідні не лише енергійні заходи з імунопрофілактики дифтерії, а й активне використання бактеріологічного дослідження на дифтерію. Бактеріологічному обстеженню  підлягають ангінозні хворі, хворі іншою ЛОР-патологією.

           Варто зазначити, що відповідно до Законів України вакцинація та захист населення від інфекційних хвороб належить до питань національної безпеки.

Зав. відділом епіднагляду (спостереження)

та профілактики інфекційних захворювань       Лутай Т.О.

Пошук