Холера – загроза для суспільства!

holeraХолера залишається глобальною загрозою для суспільної охорони здоров’я і одним з основних показників відсутності соціального розвитку. Останнім часом наголошується, що повторні появи холери пов’язані з постійним зростанням чисельності уразливих груп населення, що живуть в антисанітарних умовах.

Значущість холери, як особливо небезпечної інфекції підтверджується епідемічними спалахами холери  в Африканському та Північно-американському регіонах

Число випадків захворювання холерою, що повідомляються у ВООЗ, щорічно зростає. У 2011 році зареєстровано 589854 випадків захворювання в 58 країнах, з них 7816 летальних. Багато випадків захворювання залишаються неврахованими із-за обмежених можливостей систем епіднагляду і побоювань відносно санкцій на торгівлю і поїздки. Дійсна захворюваність щорічно оцінюється в 3-5 мільйонів випадків захворювання і 100 -120 тисяч випадків смерті.

Спалахи холери переважно пов’язані з низьким рівнем санітарно-комунального благоустрою, що призводить до неможливості регулярного постачання населенню доброякісної води та значно погіршило стан стратегічних комунальних об’єктів (джерела питної води, системи водопостачання, каналізування) та мають тенденцію подальшого поширення у близько розташовані регіони (з Гаїті на Домініканську республіку, Венесуелу).

Таким чином, холера залишається інфекцією, що завдає величезної шкоди суспільному здоров’ю та призводить до значних економічних збитків.

На цей час неблагополучними є країни Карибського басейну (Гаїті, Домініканська республіка, Куба), Центральної Африки (Камерун, Нігерія, Чад, Гана, Конго, тощо). Епідемічний процес холери в Азії має переважно спалахів характер в Індії, Малайзії, Таїланді, Пакистані, В’єтнамі, Афганістані та ін. захворюваність в Європі має переважно спорадичний характер, періодично виникають невеликі спалахи, що пов’язані із завезенням епідемічно значущого збудника з ендемічних територій.

Про наявність хворих та носіїв періодично повідомляють Росія, Германія, Великобританія та ін..

З 2001 по 2012 рік в Україні зареєстровано 73 випадки холери: 39 носіїв холерних вібріонів і 34 випадки захворювання на холеру. Особливо неблагополучним був 2011 рік, коли за період з 29 травня по 19 серпня  зареєстровано 33 випадки захворювання на холеру та 25 – вібріононосійства. Під час спалаху холери у м. Маріуполь Донецької  області    виявлено   32   випадки    захворювань   на    холеру    та 23 вібріононосія. Крім того, в області зареєстровано 1 випадок холери у Волноваському районі та 1 випадок вібріононосійства в м.Макіївка, які епідеміологічне  пов’язані  зі  спалахом  у  м.Маріуполі.

Спалах холери спричинений   заносом  вірулентного штаму  холери із неблагополучної країни та контамінацією ним води річок Кальміус, Кальчик та Азовського моря в межах м. Маріуполь. Ймовірними чинниками передачі інфекції серед хворих і носіїв були визначені: морська вода –  у 13,2 %, річкова вода – у 9,4 %, риба – 49,1%, технічна вода на промпідприємствах – у 3,8 %, контактно-побутовий шлях – в 11%, інші – 13,2%, не встановлено –  9,4%.

У 2012 році один випадок вібріоносійства був зареєстрований в Одеській області.

В Україні навчаються та щорічно прибувають іноземні  студенти з Малайзії, Нігерії, Камеруну, Пакистану, Лівії, індії та інших ендемічних з холери країн. Вибіркові дослідження іноземних студентів на протихолерні антитіла показало їх нещодавню інфікованість збудниками холери, що вказує на можливість завезення в Україну холери із зазначеними контингентами.

Загалом в Україні зберігається високий ризик завезення збудника холери, а теплий клімат, збільшення рекреаційного навантаження приморських територій, зношеність водопровідної і каналізаційної систем збільшують небезпеку виникнення спалахів холери та інших кишкових інфекцій.

Враховуючи   все вищезазначене необхідно:

– підвищити епіднастороженість медичного персоналу ЛПЗ, госпітальних баз     щодо виникнення та своєчасного реагування на появу хворих або підозрілих

– забезпечити своєчасну інформацію про випадки інфекційних хвороб, зокрема про випадки захворювання на холеру та вібріононосійство;

– забезпечити готовність, перш за все, покращення матеріально-технічної бази ЛПЗ (інфекційних відділень!, бактеріологічних лабораторій) до проведення профілактичних та протиепідемічних заходів при можливих епідускладненнях при небезпечних інфекцій;

– сприяти покращенню професійної підготовки медичних працівників щодо роботи в умовах виявлення хворих на інфекційні хвороби, які можуть мати міжнародне значення, перш за все тих, які заплановані до роботи в структурних підрозділах госпітальних баз;  немедичних працівників готелів, санаторіїв, баз відпочинку, туристичних фірм, тощо.