Актуальність профілактики природно-вогнищевих інфекцій на території Житомирської області

zoonozi

Для природно-вогнищевих інфекцій характерні такі ознаки:

1) збудники циркулюють в природі від однієї тварини до іншого незалежно від людини; 2) резервуаром збудника служать дикі тварини; 3) хвороби поширені не повсюдно, а на обмеженій території з певним ландшафтом, кліматичними факторами і біогеоценозами.

Абсолютна більшість природно-вогнищевих хвороб вражають людину тільки у разі потрапляння її у відповідне вогнище (на полюванні, риболовлі, в туристичних походах,  та  інші обставини)  та за умови  сприйнятливості до них.

За даними лабораторії відділу особливо небезпечних інфекцій ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» та лабораторії ДУ «Львівський науково-дослідний    інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров’я України» в Житомирській області визначені ензоотичні території з туляремії – 92, хвороби Лайма – 144, Ку-гарячки  –3, кліщового вірусного енцефаліту – 17, лихоманки Західного Нілу – 2, геморагічної гарячки з нирковим синдромом – 5. Актуальними для  Житомирської області залишаються лептоспіроз,  сказ, сибірка.

Не реєструвались захворювання серед населення Житомирської області  на  туляремію, Ку-гарячку, геморагічну гарячку з нирковим синдромом. В той же час, щорічно реєструються випадки хвороби Лайма (кліщовий бореліоз).В 2014 році  в Малинському районі зареєстрований випадок захворювання дорослого на  лихоманку Західного Нілу. Особливе занепокоєння викликає  епідемічна  ситуація  із  захворюваності  населення області на лептоспіроз. Починаючи  з 1986 року в області серед людей зареєстровано 260 випадків лептоспірозу, з них 19 осіб померло (7,3%). В 1999 році  в с. Курне Червоноармійського району зареєстрований спалах серед населення, пов’язаний з купанням в місцевому ставку. Всього захворіло 48 осіб. Майже щороку реєструються захворювання на лептоспіроз в Попільнянському районі. Захворіло 34 особи, (померло 5 – 14,7%). Особливо неблагополучною є місцевість  поблизу с. Парипси. В Коростишівському районі захворіло 19 осіб (померло 2 – 10,5%), в Житомирському районі захворіло 19 осіб (помер 1 – 5,5%), в Бердичівському районі та м.Бердичіві захворіло 17, в Нов.-Волинському районі – 15 (померло – 2 – 13,3%), в Радомишльському районі – 11 (помер 1), в Любарському районі – 6, в Ємільчинському та Романівському – по 4 особи, в Романівському районі 1 хворий помер, в смт. Нова Борова Вол-Волинського району захворіло 3 особи, по 2 особи в Олевському та Черняхівському (1 помер) районах. В Андрушівському, Коростенському, Лугинському, Малинському, Ружинському та Чуднівському районах – по 1 особі.                                                                                                                           Потенційною загрозою для  населення є сибірка. В області  на 17 адміністративних  територіях  розташовано 119 стаціонарно-неблагополучних пунктів з сибірки (місць, де  поховані 363 загиблих   від  сибірки тварини).  За  таких  обставин важливо  не  допустити до  використання  населенням територій  скотомогильників  на  будь-які  інші  потреби, щоб уникнути  контакту  із  грунтом.

В Житомирській області випадків сказу серед людей не було.                       Але серед тварин ситуація з захворюванням на сказ вкрай нестабільна. Випадки реєструються серед диких тварин, а також серед домашніх. Питома вага хворих домашніх тварин щороку зростає, а з цим зростає ризик  виникнення  захворювання  серед людей.

Профілактика туляремії спрямована на  імунізацію осіб, які ведуть вилов гризунів (водяний пацюк, ондатра та ін), зняття та обробку шкурок. Використання захисного одягу: брезентові комбінезони, гумові фартухи, рукавички, окуляри-консерви, ватно-марлеві респіратори. У природних вогнищах туляремії – заборона купання у відкритих водоймах, дезінсекційні заходи, захист людей від укусів кровосисних переносників (заправка одягу, захисні сітки Павловського, репеленти та ін). Санітарно-технічне обладнання джерел водопостачання (герметизація, недоступність колодязів для гризунів).

Профілактика хвороби Лайма спрямована на зниження ризику укусів кліщів при відвідуванні лісів, парків, заміських масивів і садових ділянок шляхом використання репелентів, носіння одягу, що максимально закриває поверхню тіла, часті огляди тіла й одягу для своєчасного виявлення кліщів. Також необхідно обстежувати домашніх тварин на наявність кліщів з метою недопущення заносу в будинок заражених кліщів.

Профілактика ку-гарячки полягає в обов’язковому проведенні ветеринарно-санітарних заходів. Необхідно виявляти хворих тварин, а також визначити якість молочних і м’ясних продуктів, слід відмовитися від споживання сирого молока і молочних продуктів. В осередках проводять боротьбу з кліщами.

Профілактика Лихоманки Західного Нілу забезпечується, заходами  щодо  знищення комарів (дезінсекція) та недопущення комариних укусів (застосування  репелентів)

Профілактика кліщового енцефаліту полягає у вакцинації людей, що живуть в потенційно небезпечних районах,  заселених переносниками вірусу та  заходи щодо   зменшення ризиків  укусів  кліщів.

Профілактика геморагічної гарячки з нирковим синдромом полягає в здійсненні профілактичних заходів спрямованих на боротьбу з гризунами, знищенні кліщів (профілактична дезінсекція) в природних осередках, використання захисного одягу  та репелентів при  перебуванні в  лісових  масивах. Специфічної профілактики цього захворювання немає.

Профілактика  лептоспірозу спрямована на знищення щурів і мишей, які є основними носіями лептоспір і виділяють їх з сечею в навколишнє середовище, дотримання особистої гігієни, не вживання води з неперевірених джерел і відкритих водойм, ретельне  миття овочів і фруктів, вакцинація людей, які за родом своєї діяльності часто контактують з тваринами.

Профілактика сибірки полягає у суворому контролі за дотриманням правил гігієни пастухами, робочими боєнь, підприємств по обробці овчин, шкір та іншої сировини тваринного походження (спецодяг, носіння респіратора і рукавичок при обробці сировини, підозрілого на зараження, миття рук з милом і т. д.).

Профілактика  сказу полягає в дотриманні населенням правил  особистої гігієни і безпеки при проведенні сільськогосподарських робіт, поведінки   на природі, на відпочинку де  може  бути  контакт  з  дикими та  домашніми  тваринами хворими на сказ та своєчасному зверненні за медичною допомогою.

Шановні громадяни! Природновогнищевих захворювань краще запобігти, ніж займатися складним лікуванням. Пам’ятайте  правила поведінки   на природі!

Пошук