Сказ та його профілактика

skaz

       Сказ, скажениця, водобоязнь – гостре інфекційне захворювання нервової системи теплокровних тварин та людини.

Сказ на протязі тисячоліть залишається невиліковним і смертельним захворюванням. Хвороба реєструється на всіх континентах і в більшості країн світу.

Збудник захворювання вірус, який вибірково уражає нервову систему. Розмножується і накопичується у головному мозку, слинних, наднирникових, сльозових залозах. Виділяється збудник захворювання тільки зі слиною хворої тварини.

Джерелом збудника в довкіллі є дикі тварини, головним чином сімейства собачих – вовки, лисиці, шакали, а також кажани. В останні роки зростає роль домашніх тварин (собаки, коти), сільськогосподарських і безпритульних тварин. Досить стійкі до вірусу сказу птахи.

Епідемічна ситуація зі сказу в країні залишається нестійкою – щороку реєструються поодинокі випадки захворювань серед людей, оскільки вся територія країни є неблагополучною щодо сказу.

У 2014 р. зареєстровано 4 вип. захворювань (на 1 більше попереднього). По одному в Одеській, Волинській (дитина 3-х років), Рівненській, Кіровоградській    областях. Джерелами збудника були у 2-х випадках лисиці, в інших – безпритульна собака та домашній кіт.  У трьох випадках захворілі, після укусів тваринами, за мед.допомогою не зверталися.

Кількість неблагополучних населених пунктів складала 937, кількість виявлених тварин, хворих на сказ – одна тисяча сімдесят.

Найбільш активний епізоотичний процес мав перебіг у Вінницькій – 149, Одеській – 106, Запорізькій – 82, Дніпропетровській областях – 70 випадків.

Число осіб, які звернулись за мед.допомогою у зв’язку з нападом тварин складав у державі 65916 осіб.

У 2015 р. у 54 населених пунктах 18 районів області зареєстровано 60 випадків сказу серед тварин: Нов-Волинському – 10; Малинському – 8; Чуднівському – 6; Радомишльському – 5; Баранівському та Коростенському по 4; Андрушівському, Бердичівському, Любарському по 3; Ємільчинському, Коростишівському, Олевському, Попільнянському, Червоноармійському по 2 випадки; Народицькому, Овруцькому, Романівському, Ружинському по 1 випадку.
Захворювання тварин розподілилось таким чином:
– серед диких тварин: вовки -1; лисиці – 22; дикий кабан – 1; єнотовидні собаки – 6; лось – 1.

– серед домашніх тварин: собаки – 11; коти – 13; велика рогата худоба – 5.

         Основним носієм рабічної інфекції в довкіллі продовжувала бути червона лисиця – 22 випадки, питома вага якої складала 36,7% від загальної кількості захворілих на сказ тварин. За медичною допомогою з приводу контактів з тваринами звернулося 2590 громадян (2014 р. -2460). Призначенно щеплення 933 потерпілим, або 36,0% від числа осіб, що звернулися за допомогою. У 2014 році відповідно 783 та 32,2%.

Станом на 01.07.16 р. число неблагополучних пунктів щодо сказу в області складало 26 проти 32 у 2015 році. Найбільш інтенсивно епізоотичний процес мав перебіг в Ємільчинському районі – 5 випадків; Баранівському – 3 випадки;  Любарському, Народицькому, Попільняньському, Радомишльському районах та м. Бердичів по 2 випадки. По одному випадку захворювання зареєстровано в Андрушівському, Коростенському, Овруцькому, Олевському, Романівському та Ружинському районах.

Захворіло: собак – 8; котів – 8; лисиць – 8; куниць – 1; єнотовидних собак – 1.

Викликає тревогу зростання числа хворих на сказ тварин, наближенних до людини – собак і котів, яких захворіло 16. Отже збудник захворювання поширюється і фактично є потенційна загроза враження домашніх тварин в обійсті людини, колективних господарствах, а відтак несе небезпеку інфікування їх власників та людей причетних як до догляду за тваринами так громадян при можливому контакті з ними.

          Найчастіше людина заражається при укусі хворою твариною, однак при попаданні слини скаженої тварини на подряпини чи слизові оболонки очей, роту, носу також виникає зараження людини. Можливе зараження при зніманні шкури з хворих на сказ тварин. Зі слиною вірус проникає в рану. Розмноження та накопичення вірусу відбувається головним чином у спинному та головному мозку.

Слід пам’ятати, що у слині тварини вірус сказу з’являється за 8-10 днів до розвитку ознак захворювання і виділяється з нею до загибелі тварини. Отже і здорова на вигляд тварина може бути небезпечною.

Найбільш небезпечними є укуси в голову, обличчя, шию, верхні кінцівки. Коли рана кровоточить, то кров не слід зупиняти відразу. З нею може бути видалений небезпечний вірус. Період від зараження до перших проявів хвороби триває від 10 днів до 1 року. За звичай 3-6 неділь і залежить від розміру травми, дози збудника, місця укусу (чим ближче до голови, тим коротший цей термін), від захищеності одягом та інших факторів.

Тварину, що покусала людину не забивають. II ізолюють (тримання та прив’язі чи в ізольованому приміщенні) на протязі 10 днів і встановлюють ветеринарний нагляд. Початок захворювання у тварин частіше супроводжується різкою зміною поведінки, схильністю до нападу.

У людини захворювання розпочинається з болю по ходу нервів в місці укусу, тошноти, блювоти. Хворі втрачають сон, скаржаться на слабість, серцебиття, почуття страху. Вони збуджені, починають уникати людей. Через 2-3 дні підвищується температура. Не дивлячись на спрагу людина не в змозі випити води, виникає приступ водобоязні – починається болісне скорочення м’язів, хворого охоплюють судоми. Смерть наступає в усіх випадках на 4-5 добу від початку захворювання, рідше довше. Хвора людина епідеміологічної небезпеки для оточуючих не становить.

Сказ є інфекцією, при якій, як правило, точно відомо момент зараження (укус, ослинення), що дає можливість відразу призначити специфічне лікування, основане на виробленні імунітету (застосування вакцини, антирабічного імуноглобуліну).

Профілактичні заходи базуються на ліквідації сказу серед тварин.

Наслідком складної епізоотичної ситуації зі сказу є:

  • сприятливі погодні умови для виживання та розмноження мишовидних гризунів, основної кормової бази лисиць – головних резервуарів збудника сказу в природі;

–        недоліки в своєчасному та повному проведенні агротехнічних заходів в господарствах – оранка, збирання урожаю, сівозміна та інше.

  • незадовільне проведення заходів щодо регулювання чисельності диких м’ясоїдних тварин, зокрема, лисиць;
  • не вирішеною залишається проблема безпритульних собак та котів у населених пунктах. Число притулків для них як і стерилізація тварин не відповідає фактичним потребам в країні;
  • недотримання правил тримання службових і домашніх собак – їх реєстрація, тримання на прив’язі, або в закритих дворах, перевезення та вигулювання в намордниках та на коротких повідках;
  • недоліки в роботі комунальних служб щодо зберігання та видалення побутових, в т.ч. харчових відходів. Також слід наголосити на частих прикладах безвідповідальної поведінки населення – організація стихійних звалищ та смітників.

При укусах, подряпинах, ослиненні людини скаженою або твариною з підозрілою поведінкою, невідомою твариною необхідно:

  • промити рану великою кількістю води з милом, провести обробку країв рани 5% настоянкою йоду, спиртом з накладанням стерильної пов’язки;
  • негайно звернутися до лікувального закладу.

При зміні поведінки домашніх тварин інформуйте працівників ветеринарної медицини.

В області діє комплексний план профілактики зооантропонозних інфекцій (інфекцій спільних як для тварин, так і людини), окремим розділом якого є заходи щодо профілактики сказу. Його положення потребують системного, спільного аналізу на всіх рівнях, як і участі кожного з нас.