26 квітня – тридцять років потому

chornobІсторія становлення та розвитку санітарно-епідеміологічної служби за часи свого існування зазнавала значних змін. Виклики часу вносили свої корективи в організацію профілактичної роботи. Історичні періоди становлення санітарно-епідеміологічної служби завжди вимагали вирішення складних профілактичних завдань. Та 1986 рік ознаменував наше життя трагічною сторінкою історії не лише України, а й усього світу. Ніч з 25 на 26 квітня 1986 року розділила життя мільярдів людей на до і після. Житомирщина однією з перших відчула на собі удар Чорнобильської катастрофи.

З перших днів фахівці санітарно-епідеміологічної служби області  брали участь у ліквідації наслідків аварії. У цей час у структурі обласної санітарно-епідеміологічної станції функціонувала радіологічна група, у складі якої працювали: лікар із радіаційної гігієни, лікар-лаборант, інженер, лаборант і санітарка. На вирішення складних завдань, що полягали у ліквідації наслідків страшної аварії та забезпеченні безпеки населення від радіоактивного забруднення було залучено практично усіх співробітників служби. З лікарями різних спеціальностей проводилися термінові заняття, середні медпрацівники залучалися до радіометричного контролю об’єктів навколишнього середовища.

Про перевищення гамма-фону на території м. Житомира 28.04.1986 р. було негайно поінформовано обласний штаб цивільної оборони, організовано мережу спостережень і лабораторного контролю санепідслужби. До роботи готувалися в терміновому режимі, цілодобово здійснюючи радіометричні дослідження об’єктів навколишнього середовища. Спеціалісти обласної санепідстанції виявились добре підготовленими, їм вдалося реалізувати основні завдання служби, що полягали у вивченні радіологічної обстановки та ліквідації наслідків катастрофи.  Санітарно-епідеміологічна служба області стала координаційним і консультативним центром для зацікавлених служб та відомств, постійно надавала практичну допомогу в навчанні спеціалістів, установці і налагодженні  радіометричної апаратури, проведенні санітарно-освітньої роботи серед населення. Дозиметристи санепідслужби були задіяні для проведення диспансеризації дорослого та дитячого населення в постраждалих районах області. Фахівці служби щогодини контролювали стан радіаційної обстановки.

Робота санепідслужби щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи проводилися в 2 етапи:

– вивчення радіаційної обстановки і прийняття додаткових заходів захисту населення;

– перехід від аварійного стану до тривалих спостережень.

З перших днів були видані накази обласної санепідстанції «Про забезпечення радіаційного контролю», «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя», якими було встановлено цілодобові чергування в установах служби, створено пересувну групу радіаційної розвідки, організовано постійний санітарно-гігієнічний контроль за діяльністю об’єктів торгівлі, громадського харчування, молокопереробних, м’ясопереробних підприємств, якістю питної води тощо.

2 травня 1986 року спеціалісти обласної санітарно-епідеміологічної станції в складі мобільного загону направилися в 30-ти кілометрову зону, яка згодом була перейменована на зону відчуження. Фахівці обласної санепідслужби брали участь у ліквідації наслідків аварії на території Київської області, де надавали консультативну і практичну допомогу щодо організації радіаційного контролю об’єктів навколишнього середовища та захисту населення від радіоактивного забруднення.

Фахівцями санепідслужби області довелося здійснити великий обсяг радіометричних досліджень, які стали основою вивчення радіаційної обстановки на радіоактивно забруднених землях. Працювати доводилося цілодобово протягом кількох тижнів. Отримані дані  використовувалися для картографічної моделі забруднення. За результатами радіометричного контролю, що полягавав у визначенні динаміки гама-фону, аналізі величезної кількості проб продуктів харчування, питної води, об’єктів навколишнього середовища, вдалося розробити заходи щодо захисту населення від радіоактивного забруднення.

До основних здобутків санепідслужби області належать заходи щодо недопущення вживання забруднених радіонуклідами продуктів харчування, дезактивація територій шкіл та дошкільних закладів, дозиметричний контроль дорослого та дитячого населення тощо. За усіма напрямками роботи приймалися відповідні рішення. З метою недопущення вживання населенням забрудненої радіонуклідами продукції, було заборонено реалізацію столової зелені на ринках, на молокозаводах організовано радіометричний контроль сировини та готової продукції, встановлені пости спостереження за організацією радіологічного контролю, санітарно-епідеміологічним контролем виявлявся бракераж готової продукції, що перевищувала допустимі рівні радіонуклідів. Значна робота проводилася щодо недопущення забруднення водного басейну. Велика увага приділялася вивченню стану радіаційної безпеки робітників сільського господарства – на усіх крупних господарствах було організовано пости радіаційного спостереження. Силами фахівців служби було проведено значний обсяг робіт  щодо організації безпечного літнього відпочинку школярів, заборонено роботу дітей в польових умовах та багато інших заходів, спрямованих на захист населення від згубної дії атому.

Звичайно, величезний обсяг проведеної роботи супроводжувався труднощами і проблемами. Адже бракувало спеціалістів з радіаційної гігієни, спектрометричної апаратури. У той час були відсутні нормативи, що регламентують вміст радіонуклідів у продуктах харчування, питній воді.  Не було чіткого розмежування функцій щодо проведення радіометричного контролю між відомствами, скерованими на ліквідацію наслідків аварії. Та попри всі труднощі й негаразди спеціалісти санепідслужби віддано виконували свою справу.  Чи думали вони тоді про небезпеку чи героїзм, про те, що дехто поплатиться здоров’ям чи навіть життям? Тож варто згадати тих, чия життєва позиція є справжнім прикладом для наслідування, чий життєвий і професійний шлях, покликаний не за наказами та винагородами виконувати складні завдання, а за покликом душі. Серед них ті, хто професійно з честю та гідністю виконували свої завдання – І. М. Чабан, Є. М. Зінченко, О.О. Ковган та багато інших.

З того часу минуло тридцять років. Питання ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи поступово втрачає свою актуальність. Та поправу усіх нас можна вважати жертвами тих страшних подій, про що свідчать медико-статистичні дані, подані Україною до МАГАТЕ та опубліковані у Національній доповіді до річниці Чорнобильської катастрофи.

Час переконливо довів, що завдяки відданості своїй справі, служінню високим людським ідеалам, фахівцям санітарно-епідеміологічної служби області вдалося зробити найголовніше – врятувати людей від нищівної дії радіації, запобігти опроміненню населення, зберегти гармонійні умови проживання для нинішніх і прийдешніх поколінь. Ось уже впродовж десятиліть ці постулати залишаються головними гаслами санітарно-епідеміологічної служби Житомирщини.

Пошук